Пустир тут панував здавна.
Двадцятий вік у війни ринув.
І громадянська зла війна
Катком пройшлась по Україні.

Але, коли світанків злет,
Не ніс нам вогненной картечі.
Тут виріс університет
І дім- Госпром розправив плечі.

Не Тадж-Млаха, не Нотр-Дам,
Хоч сперічається красою.
І, хто майдан побачить сам,
Погодиться якраз зі мною.

Дзвінка бруківка ряд у ряд.
Дивує простір у фасадах.
Споруди навкруги летять
На незавершених глісадах.

Славетну долю не збагнеш,
Що площа у собі вмістила.
Це серце Харкова несе
П’янку, поезію і силу.

Приходити сюди люблю
Зимою, літом чи весною
І перед справжньою красою
Схиляю голову свою.