Коли я пісню українську чую, Душа моя співа, а серце тане. Неначе все палкиш вуста цілую Дивиці, що ніколи не зів' яне.
Пісня украінська душу обвива. Про дівчину Галю чуйниї слова. Йдуть козаченькі степом вдалечинь. То чиісь миленькі, то чиїсь, чиї? Йдуть козаченьки, степ їх забира. То чиїсь миленьки, - серце завмира.
Йдемо у юність у думках-колисках Стежками, що у вирію зостались. До сліз трівожить пісня українська. ЇЇ неповторима біль і жалість.
Пісня українська,-очі у сльозах. Де ти бродиш, доля, на яких шляхах? Де ж ви, козаченьки? Були тай нема. У житті , у пісні скорботи жинва. Де ж ви, козаченьки? Були тай нема. Тільки вільний вітер степом завива.
Час швидкоплинний нас не обминає. Шануе всміх піснями чарівними. Без них життя цікавим не бувае. Душа, аж молодіє разом з ними.
Пісня-соловейко диво- дивина, Квітне, як калина, вабить,як весна. Ти людських найкращі почуттів злиття. Пісня українська на усе життя!
