Де доскональсво, людино, скажи?
Скільки пройшло на землі покоління.
Злом та скорботою множуться тІнІ
На кровожерні твоі рубежи.

І багровіють на заході зливи,
Бо ріки крові солдати пролили.
Хмурі світанки кривавим сповиті,
Бо ще вмирають від голоду дІти.

Дуже складне у людини буття.
Як, що завжди правду матінку цькують.
Вічно при владІ шахраів злиття.
Влучно Іуди почесних цілують.

І попелюшкою бродить свобода.
Ширма обману кумири народу
Ну, не створяйте, але створяють.
І животіють і прозрІвають.

Л’ються , як сльози, питання в укоси.
Падають в трави скривавлені роси.
Зараз в атаку десь йдуть батальони.
Хтось посміхаючі, горне купони.

Меж людожервству немае від НОЮ.
Що т, людино, в запалі накоів?