Вже сутінки взялися синявою.
Яскраво засвітились ліхтарі.
Пройдемося вечірньою Сумською.
Наймилим серцю містом на землі.

Пройдемося легенько, неквапливо.
Приглянемося до її життя.
Пророк Тарас у парку мовчазливо
На наше задивився майбуття.

 
Де верби нахилились над водою,
Дзеркальний струмінь плине скрізь літа.
Наш рідний Харків, ми завжди з тобою,
Як незабутня юність золота.

Сумська чарує, манить за собою,
Мов усмішка дівоча на устах.
Йдемо,йдемо закохані Сумською,
Що колисає на своїх руках.

Без краси твоеї сумуеться.
Повертаемось знов, ізнов.
Де пливе Сумська, рідна вулиця,
Серце Харкова, та любов.