На сіннику у напівсутінках
Пійшли в минуле стреси і турботи.
Ми лежимо тихенько, чуя як
Шепоче даху дощік свої ноти.

Стійкий сухого сіна аромат.
Близький з дитинства, майже із колиски.
Давним –давно такий же дім і сад
На городянську я змінив прописку.

І двері відчинив в світ метушні.
І в невідоме мчали мене коні.
Затормозили лихо, мов у сні.
При квітнику сумую на балконі.

Причал мій із бетону височить.
Очиць напівзашторених віконця.
І часто мені сниться у ночі:
Волошки в полі під яскравим сонцем.

І просипаюсь…,дома я лежу.
Дружина ще у благостним літає.
Я чую: підгорів пиріг внизу,
До матінки нечемно посилають.

Вода в трубі уже ридма рида.
Шакалом виє, давиться медвідьом.
А за стіною ліжко все гойда
Несамовитість люблячих сусідів.

З коханою від гаміру я йду
Туди, де набагато більше кісню.
Де падають антоновкив саду
І молоко в відрі дзюрчть, як пісня.

На сіннику тиша в любий порі.
На дворі дощ задумливий , осінній.
Давай іще поніжемось на сіні.
В дорогу вирушати на зорі.

Бабешко В.С. www.babeshko.at.ua