В полон попав у сорок першому.
А опісля повалення Рейстагу,
Полон йому поставили вину
Та кинули в концтабори Гулагу.

Ізнов конвой, вівчарки, мордобій.
Як винести душі нещастний муки,
Коли на вишці з кулеметом свій,
Але застрелить запросто від скуки.

О, як би знав, яки тортури ждуть?
Голгофа від своїх тепер спіткала.
Але вмирати гірше саме тут
На Батьківщіні, що тебе розп’ яла.

Не побіжиш на схід в ночі глухий.
Як утікав, як рвався до Росії.
Світ створений жахливий і жорсткий.
Нема у серці міста для надії.

А мріяв так ти у делечині,
Як будеш жінку, сина обнімати.
Щось твориться в країні по війні,
Де влада рад, концтабори та грати.