Тоне місяць в ставку на біду.
Хоч на поміч мене ти поклич.
І тихенько стежиною йду
У цю дивну замріяну ніч.

Світ у срібной тиши спочива.
Спить в знемозі знетомлений ліс.
У ярузі розлога трава,
Де ручай чередою поріс.

Тільки риба на спохох йде.
Гукне пугач і в спокою став.
Затрімтить зірка та упаде,
Наче хтось звідтиля її зняв.

Ніч циганкою зве і манить.
Коси верби лоскочуть висок.
Дивовижно, яскраво горить
Під ногами на стежці пісок.

Я під сяйвом іду за село.
До світанку не сплю, як дивак.
Місяц весело тоне назло,
Та втопитись не в змозі ніяк.

 

Бабешко В.С. www.babeshko.at.ua