Сгінувшим У 45 році весною присв.

Де під небом задумливо сосни пливуть,
Посміхаясь вітрам і чарующий сині.
Нас так довго з війни всіма проклятий ждуть.
В милій нашому серцю родимий Росії.

Там вирує у травні весна напоказ.
Солов’ї у садах і росквітчати вишні.
Хоч побачить разок, як живете без нас?
Але згинули ми у війні тий колишній.

Хоч потримати вітку бузку у руці
Степом вільним пройтися, хоч раз полиновим,
Але ми теї весни лягли, як бійци.
Не піднятися більше уже нам ніколи.

Так вже сталося, рідні, пробачте без нас
Перемогу Вам нашу святкувати прийшлося.
Ах, як хочеться нам , щоб на світі весь час
Без війни та без горя Вам мирно жилося.

Нас забрала навіки нещадна війна
І ви плачити, бо нас не буде ізроду.
Миром пахне у Вас там свободна весна.
І це краща посмертна для нас нагорода.

Бережить свою землю, бо іної нема.
І ласкаво хай сонце Вам сяє в зениті.
В сорок п’ятому сгинули ми недарма
І у пам’яті Вашої – вічні на світі.