Вже давно ти з обличчям засмученим на узбіччі стоіш у сльозах...
Вже давно ти з обличчям засмученим на узбіччі стоїш у сльозах. Молода, може ще незаручена. Очі сині, вишневі уста.
Розлюбив може парубок дівчину? Світ поволі навіки закляк. Але вроду, цю богом помічену. Розлюбити не можна ніяк. Або жертва ти випадка лютого. У житті це бува раз у раз. Навіть стариї верби зігнутиї Над тобою сумують весь час.
Біля ніг твоїх листя принесено. Як горобчикив сірих юрба. Ох, так тяжко тобі, так невесело. Крає серце нестерпна журба.
До полів так і тулиться вулиця. Навіть час зупинився на мить. Небо темними хмарами хмуриться. По осінньому дощ моросить.
