А життя, наче зебра, де смуг тисячи.
Воно биле і чорне для різноманітності.
Ми веземо свій віз і удень і вночі.
Безподобства на ньому та благодійності ...

Вже сутінки взялися синявою.
Яскраво засвітились ліхтарі.
Пройдемося вечірньою Сумською.
Наймилим серцю містом на землі ...

Біля моря є місто, наче чайка злітає
Крила вільно розкрила в синяві берегів.
Хвиля берег до себе весь час пригортае
І тебе, Севастополь, - мрію всіх морякив.

Сгінувшим У 45 році весною присв.

Де під небом задумливо сосни пливуть,
Посміхаясь вітрам і чарующий сині.
Нас так довго з війни всіма проклятий ждуть.
В милій нашому серцю родимий Росії ...

Черга гомінка у магазіні.
Крутить кільця схожи на удава.
"Що дають?Да, сутінки в козрині
По заявці Держлюбоввитдаву”.

Чи є іще на світі кращий край
Зелений, зачарований у тиши?
Душа співа і ти, музико, грай,
Бо слобажанський серцю наймиліший.

Для миру, добра , та любови
Наш Харків піднісся здавна.
Завжди трудовий, науковий
Красивий, як втіха-весна.

Блище все до вічності, до Бога.
На шляху тернистому буття.
І, яка б не трапилсь дорога,
Приведе до річки Забуття.

Вона молода і красива.
А він уже трохи того.
І сивина причеплива
На скронях гуляє його.

Коли я пісню українську чую,
Душа моя співа, а серце тане.
Неначе все палкиш вуста цілую
Дивиці, що ніколи не зів'яне.